Тени забытых предков (Тіні забутих предків, 1965) Баллада о бомбере (Украина, Россия, 2011) Мультсериал «Казаки» (Украина, 1967-1995) За двумя зайцами (1961) Битва за Севастополь (Незламна, 2015) Влюбленные в Киев (Украина, 2011) Белая гвардия (2011). Телесериал по одноимённому роману Михаила Булгакова Богдан Хмельницкий (1941) Матч (Украина-Россия, 2012)


Борис Миколайович Лятошинський (1894-1968). Видатний український композитор, автор музики до 18-ти класичних українських фільмів

1 звезда2 звезды3 звезды4 звезд5 звезд6 звезд7 звезд8 звезд9 звезд10 звезд (голосов: 6, средний балл: 8,83)

Дата: 21.11.2005 Автор: Рубрики: Все персоны, Композиторы Метки: , , , , , , Версия для печати

Борис Миколайович Лятошинський (1894-1968). Видатний український композитор

Борис Миколайович Лятошинський (22 грудня 1894 — 15 квітня 1968) — український композитор, диригент і педагог, вважається одним з основоположників модерного напрямку в українській музиці.  Заслужений діяч мистецтв УРСР (1945), народний артист УРСР (1968); нагороджений державними преміями СРСР (1946, 1952) та УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1971).

Борис Лятошинський народився 22 грудня 1894 року у Житомирі. З ранніх років виявив велику музичну обдарованість, вчився грати на скрипці і фортепіано. Два роки навчався в Златопільській гімназії, де його батько був директором. Саме тут почав серйозно займатись музикою: навчався грі на скрипці у гімназійного викладача Бенціона Хаїмовського, грав в учнівському оркестрі. В 14 років написав кілька музичних творів, серед яких струнний та фортепіанний квартети. Перші твори молодого композитора з успіхом виконувалися в Житомирі. Відвідував житомирську гімназію, закінчив її у 1913.

У 1913 році Борис Лятошинський переїхав до Києва, та вступив до юридичного факультету Київського університету. Водночас готувався до вступу в тільки-но відкриту консерваторію, приватно навчаючись музиці у професора Київської консерваторії Р. Глієра: після запрошення останнього став студентом його класу.

З 1920 року Б. Лятошинський викладає музично-теоретичні дисципліни на виконавських факультетах Київської консерваторії, а з 1922 року — веде клас композиції. Першими його випускниками (1925) були згодом відомі митці — музикознавець І. Ф. Белза і композитори Г. П. Таранов, П. Т. Глушков.

20-ті роки стали для Лятошинського періодом творчої зрілості, формування індивідуального стилю. У першій половині 20-х років він глибоко цікавився новою музикою, стежачи за здобутками як російських композиторів (С. Прокоф’єв, І. Стравінський, М. Мясковський), так і західних (А. Шенберг, А. Берг, Б. Барток, А. Онеггер та ін.). З 1922 по 1925 роки Борис Лятошинський очолював Асоціацію сучасної музики при Музичному товаристві імені М. Д. Леонтовича. На засіданнях асоціації митці знайомилися з музикою XX ст.

30-ті роки — важливий етап у творчій біографії Лятошинського. Композитор знову звернувся до великих оркестрових форм, створив сюїту з своєї музики до кінофільмів (1931–1932) та Симфонію № 2 (1936).

У цей час композитор писав також романси на вірші О. Пушкіна, І. Франка, Л. Первомайського, зробив десять обробок українських народних пісень для голосу з фортепіано, створив дві кантати («Урочиста кантата» і «Заповіт») і оперу «Щорс».

Через драматургічні вади лібрето та перекручення деяких історичних фактів, опера «Щорс» ішла на сценах кількох театрів України недовго. Нова редакція «Щорса», здійснена І. Белзою (під назвою «Полководець»), також швидко зійшла зі сцени. І все-таки окремі номери та сцени опери, зокрема заключна сцена й увертюра, і сьогодні виконуються з успіхом у концертах та по радіо.

Поряд з написанням власних творів Лятошинський редагував і оркестрував оперу «Енеїда» М. Лисенка, оркестрував балет «Комедіанти» і оперу «Шах Сенем» Глієра, а у 1937 році блискуче оркеструє оперу «Тарас Бульба» Лисенка. У 30-ті роки Борис Миколайович також пише музику для кінофільмів.

Творчу працю Лятошинському весь час доводилося поєднувати з педагогічною і музично-громадською роботою. Продовжувалась його викладацька діяльність у Київській консерваторії. 1935 року Борису Миколайовичу було присвоєно звання професора. У 1935–1938 Лятошинський викладав паралельно у двох консерваторіях — Київській і Московській, де також обіймав посаду професора.

З початком війни Лятошинського було евакуйовано до Саратова, де вже знаходилась Московська консерваторія, де він продовжив викладацьку роботу. Тоді ж у Саратові організувалася радіостанція «Тарас Шевченко», яка вела свої передачі для партизанського підпілля України. В них постійно брав участь Лятошинський разом із своєю дружиною Маргаритою Царевич.

Композиторська праця Бориса Миколайовича воєнних років була дуже плідною. За три роки він написав «Український квінтет», Струнний квартет № 4, Сюїту на українські народні теми для струнного квартету, Сюїту для квартету дерев’яних духових інструментів, Тріо № 2, Сюїту і Прелюдії для фортепіано, романси на вірші М. Рильського і В. Сосюри, обробив більше вісімдесяти українських народних пісень.

Центральним твором Лятошинського першої половини 40-х років став Український квінтет. За цей твір Б. Лятошинському було присуджено Державну премію. На початку 1945-го у зв’язку з 50-річчям композиторові присвоїли звання заслуженого діяча мистецтв УРСР, він був також нагороджений медаллю «За доблесний труд у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.».

Влітку 1944 року Лятошинський повернувся на Україну і відразу ж включився у музичне життя Києва. З 1944 і до самої смерті (1968) він жив у будинку письменників Роліт, де встановлено меморіальну дошку композиторові. Лятошинського призначають художнім керівником Української філармонії, він працює музичним консультантом у Радіокомітеті, викладає у Київській консерваторії.

В 40-50-ті рокиц Лятошинський написав ряд хорових і оркестрових творів, романсів, музику до кінофільмів. Серед найзначніших творів — Симфонія № 3, симфонічна балада «Гражина», «Поема возз’єднання», поема «На берегах Вісли», Концерт для фортепіано з оркестром. Ваговим вкладом в українську хорову творчість повоєнних років стали хори Б. Лятошинського на вірші Т. Шевченка і О. Пушкіна.

Серед останніх творів Б.Лятошинського — симфонії № 4 і № 5, «Слов’янська сюїта» та «Лірична поема».

Борис Миколайович Лятошинський помер 15 квітня 1968 року, похований на Байковому цвинтарі в Києві.

Борис Миколайович є автором музики до 18-и кінофільмів, що вважаються класикою українського кіномистецтва:

1931. «Вогні над берегами» (режисер О. Соловйов)
1932. «Марш шахтарів» (у співавторстві з І. Белзою, режисер Й. Мурін)
1933. «Два дні» (або «Батько і син», режисер Г. Стабовий)
1933. «Іван» (у співавторстві з Ю. Мейтусом, режисер О. Довженко)
1933. «Кармелюк» (режисер Ф. Лопатинський)
1933. «Любов» (режисер М. Гавронський)
1934. «Кришталевий палац» (спільно з І. Белзою, режисер Г. Грічер-Чериковер)
1934. «Щасливий фініш» (режисери П. Коломойцов та С. Шульман)
1934. «Червона хустина» (спільно із Г. Тарановим, режисер Л. Френкель)
1937. «Новели про героїв-льотчиків» (у співавторстві з І. Белзою, режисер О. Уманський)
1940. «Визволення» (перша назва «Західна Україна», режисер О. Довженко).
1950. «Тарас Шевченко» (режисер І. Савченко)
1955. «Полум’я гніву» (режисер Т. Левчук)
1956. «Кривавий світанок» (співавтор музики – М. Колесса, режисер О. Швачко)
1956. «Іван Франко» (режисер Т. Левчук)
1959. «Григорій Сковорода» (режисер І. Кавалерідзе)
1960. «Летючий корабель» (режисер М. Юферов)
1961. «Гуляща» (режисер І. Кавалерідзе).

Українським режисером В’ячеславом Скворцовим у 1994 році на честь митця було створено кінострічку «Борис Лятошинський».



Популярные темы: Виталий Борисович Линецкий (1971-2014). Украинский актёр театра и кино Сергей Евгеньевич Мокрицкий — кинооператор, режиссёр, сценарист («Четыре возраста любви», «Спецгруппа», «Битва за Севастополь») Константин Петрович Степанков (1928—2004) — советский и украинский актёр театра и кино
 


Форма добавления комментариев